Greenland Dock — найстаріший прибережний док Лондона, закладений у часи, коли місто ще не досягло південних берегів Темзи. Його історія почалася як інженерний експеримент на заболочених землях, який згодом перетворилася на ключовий елемент світової торгівлі. Тут швартувалися китобійні судна з Арктики, а пізніше — кораблі з деревиною та продовольством з Північної Європи й Канади. У 21 столітті док став рідкісним прикладом збереженого історичного басейну у структурі сучасної столиці. Далі на londoname.
Народження та розквіт Greenland Dock
У період між 1695 і 1699 роками на заболоченій сільській території, далеко за межами тодішнього Лондона, було збудовано Howland Great Dock. Спроєктований місцевим корабельним майстром Джоном Веллсом, він був призначений для переобладнання суден Ост-Індської компанії, що забезпечувала морську торгівлю Британської імперії. З 1720-х років док почали активно використовувати китобійні судна, що поверталися з північних морів. Уздовж набережної переробляли китовий жир, з якого виробляли олію для освітлення та промислових потреб. Регулярні рейси кораблів з Гренландії стали настільки характерними, що з часом об’єкт отримав нову назву — Greenland Dock.
У 1806 році Greenland Dock придбав Вільям Річі — торговець деревиною з Гринвіча та підприємець, який невдовзі заснував Commercial Dock Company. Після цього були зведені додаткові доки та облаштовано нові деревообробні ставки. Паралельно свої портові об’єкти будували й конкурентні компанії, унаслідок чого сформувалася складна, подекуди хаотична система доків, каналів і водойм. У 1865 році компанія об’єдналася із сусідніми Surrey Docks. Так виникла структура Surrey Commercial Docks, яка зосередила у своїх руках майже 80 відсотків усієї лондонської торгівлі деревиною.
У 1895-1904 роках Greenland Dock значно розширили у західному напрямку, інвестувавши приблизно 940 тисяч фунтів стерлінгів. Проєкт реалізували під керівництвом сера Джона Вульфа Баррі — інженера, відомого також будівництвом Тауерського мосту. У результаті довжина дока збільшилася більш ніж удвічі, а глибина — майже вдвічі. Після завершення робіт він мав площу понад 22 акри, простягався на 2250 футів і перетинав старий канал Гранд-Суррей. Важливою частиною модернізації стало спорудження великого шлюзу завдовжки 550 футів, завширшки 80 футів і завглибшки 35 футів. Саме це надало змогу об’єкту приймати великі вантажні судна та океанські лайнери.
Період Другої світової війни став для Greenland Dock одним з найтяжчих випробувань за всю його історію. Попри масштаб руйнувань, уже у мирний період він досить швидко відновив роботу й на короткий час знову перетворився на активний елемент портового життя Лондона. Втім, у другій половині 20 століття судноплавна галузь зазнала радикальних технологічних змін, які докорінно змінили логіку портової роботи. У 1970 році Surrey Commercial Docks були офіційно закриті, а Greenland Dock перейшов у власність адміністрації Саутерка.
Закриття та житлова реконструкція Greenland Dock
Наступне десятиліття стало періодом занепаду для більшості колишніх доків: території пустували, склади масово демонтували, а понад дев’яносто відсотків докових акваторій було засипано. Greenland Dock, який уже перебував під контролем місцевої влади, уникнув повного знищення і зберіг свою водну чашу. У 1981 році він був переданий London Docklands Development Corporation, що стало початком нового, цивільного етапу його існування. Розроблений генеральний план передбачав виведення решти промислових орендарів і поступове перетворення колишньої портової зони на житловий район. Попри суспільні дискусії та суперечки щодо доцільності такого кроку, наприкінці 1980-х років проєкт було реалізовано.
У грудні 2025 року рада Саутерка завершила перший етап масштабних робіт з доброустрою Greenland Dock, спрямованих на покращення умов для мешканців житлових човнів. Було укріплено причальні споруди, що забезпечили безпечне швартування для 65 плавучих домівок. Проєкт вартістю 1,3 мільйона фунтів стерлінгів охопив заміну пошкоджених понтонів і встановлення нових опорних паль, які значно підвищили надійність усієї конструкції. Кінцевий етап передбачає будівництво нової електропідстанції більшої потужності, яка має розв’язати проблему стабільності електропостачання. Завершення цих робіт заплановане на весну 2026 року.
Визнання та значення діяльності Greenland Dock
У 18 столітті Greenland Dock набув особливого статусу як база арктичних китобійних суден, що визначило його ранню спеціалізацію і навіть назву. У 19 столітті він став одним з головних центрів імпорту сировини для британської економіки, приймаючи судна зі скандинавською та балтійською деревиною, а також вантажі канадського зерна, сиру й бекону. Інженерні досягнення кінця 19 — початку 20 століття, зокрема масштабна реконструкція та можливість приймати великі океанські судна, закріпили за об’єктом репутацію одного з найбільш технічно досконалих доків свого часу. Після занепаду докової промисловості він отримав нове, не менш значуще визнання вже як зразок успішної міської трансформації.
