На межі 19 століття St. Katharine Docks стали революційним рішенням для Лондона, впровадивши систему складів, розташованих буквально на лінії води. У період свого розквіту вони приймали тонни спецій, тютюну й навіть зброї, забезпечуючи імпорт, що живив імперську економіку. У сучасному контексті цей колись закритий промисловий осередок перетворився на мальовничий район, де історичні доки поєднуються з архітектурою 1970-х років. Про те, як заборонена зона для звичайних лондонців стала публічним простором з видом на воду, читайте далі на londoname.
Народження та розквіт St Katharine Docks
Відомий шотландський інженер Томас Телфорд спроєктував St. Katharine Docks з акцентом на максимальне використання простору. Комплекс складався з двох взаємопов’язаних басейнів, до яких кораблі потрапляли через спеціальний шлюз з Темзи. Така конфігурація давала змогу оптимізувати рух суден і прискорювати вантажні операції, що було надзвичайно важливо для зростального торговельного порту. Архітектор Філіп Гардвік створив навколо басейнів комплекс складів, організованих так, щоб забезпечити максимально зручне завантаження товарів безпосередньо зі швартових стінок. Щоб підкреслити повагу до історичного значення місця, у проєкт складу було додано кампанілу та дзвіницю.
Розпочавшись у 1827 році, будівництво St. Katharine Docks потребувало повного знесення майже 1250 прилеглих будинків та історичної лікарні Святої Катерини. На цьому місці остання існувала майже сім століть, тож її перенесення спричинило хвилю обурення. Ситуацію погіршував і той факт, що 11 тисяч мешканців — здебільшого бідних портових робітників — були змушені залишити свої домівки. Водночас компенсацію отримували лише офіційні власники нерухомості, через що багато людей опинилися у вкрай складному становищі. Протести й активне лобіювання тривали десятиліттями, але остаточну крапку у суперечках поставила Палата лордів у 1880 році.
St. Katharine Docks урочисто відкрили 25 жовтня 1828 року. Попри сучасну на той час інженерію, вони виявилися непридатними для великих суден, тому не могли конкурувати з іншими гаванями міста. У 1864 році вони були об’єднані з Лондонськими доками, а у 1909 році увійшли до складу Управління порту Лондона. До 1930-х років постійними користувачами залишилися лише судна General Steam Navigation Company, що свідчило про поступове згасання їхнього комерційного значення.
Після тривалого періоду активної роботи St. Katharine Docks стали важливою частиною портового життя Лондона. Особливу славу вони здобули завдяки обслуговуванню невеликих кліперів та експедиційних суден. Саме звідси вирушав корабель капітана Роберта Скотта та інші легендарні мореплавці, які шукали нові маршрути та відкривали невідомі світи. Проте доля доків кардинально змінилася з початком Другої світової війни. Під час бомбардувань міста вони зазнали серйозних пошкоджень. Особливо постраждав східний басейн: усі склади навколо нього були повністю зруйновані. Єдиним винятком були басейни, які певний час використовувалися школою морських кадетів.
Переомисленя простору St Katharine Docks
До 1960-х років стало очевидно, що St. Katharine Docks більше не можуть конкурувати з великими сучасними портами. У 1968 році їх офіційно вивели з експлуатації, після чого територію продали Раді Великого Лондона. Незабаром ділянку передали в оренду розробницькій компанії Taylor Woodrow, яка почала масштабну перебудову. На початку 1970-х років більшість складів навколо західного басейну знесли, замінивши їх сучасними комерційними спорудами. Одним з найпомітніших нових об’єктів став масивний Tower Hotel, зведений уздовж набережної неподалік Тауерського мосту. Розроблення східної частини території тривала довше й була завершена лише у 1990-х роках.
У 21 столітті на місці колишніх складів запрацювали офіси міжнародних компаній, ресторани, магазини й один з найвідоміших пабів району — The Dickens Inn, який відкрився ще у 18 столітті. Тут розташований великий готель, а територію оживляють різноманітні розважальні заклади, що приваблюють туристів і місцевих мешканців. Східна частина доків перетворилася на престижний житловий комплекс City Quay, який налічує понад 200 приватних квартир з видом на марину. Поруч з’явився South Quay Estate — житловий масив, що спочатку створювався як соціальне житло, але став частиною комфортного міського середовища. Попри масштабну трансформацію, марина активно використовується невеликими та середніми суднами.
Визнання та значення діяльності St Katharine Docks
St. Katharine Docks посідають особливе місце в історії Лондона завдяки поєднанню технічної інновації, економічної ролі та культурної спадщини. Томас Телфорд уперше реалізував концепцію складів, зведених безпосередньо на набережній, що надавало змогу розвантажувати вантаж прямо з пришвартованих суден у складські приміщення. Такий підхід суттєво скоротив час оброблення товарів та усунув потребу у великих відкритих докових просторах, які були характерні для старіших портів. Це зробило споруду головним осередком зберігання імпортних товарів класу «люкс», від африканської слонової кістки до японського шовку. Західний док спеціалізувався на сировинних продуктах з усього світу, тоді як східний був центром зберігання готової продукції, яка часто прямувала на експорт, зокрема для забезпечення британської армії в Індії.
