Проблема наявності чистої питної води хвилювала людство у будь-який період історії. Відповідно вчені завжди намагались відшукати ефективні технології для її вирішення. Таким чином ще у ХХ столітті у різних куточках світу почали створюватися різноманітні очисні станції та інші подібні споруди. Зазвичай їх принцип роботи базується на технологіях, що виникли досить давно, а сучасні розробки дозволяють удосконалити систему та досягти кращого результату. Одним з таких постає і Thames Gateway Water Treatment Works у Лондоні. Опріснювальний завод має досить цікаву історію, а також він неодноразово відігравав важливу роль у функціонуванні міста. Далі на londoname.
Передумови виникнення опріснювального заводу
Попри те, що в межах Лондона протікає одна з найвідоміших річок світу, навколо побудови ще однієї очисної системи точилося чимало суперечок. Насамперед важливість створення опріснювального заводу полягала в припиненні нормування водопостачання. Адже під час незначних посух для мешканців міста вводилися своєрідні обмеження. Зокрема це стосувалося користування водою на відкритому повітрі. Тож очищення води з солонуватих відтоків Tideway поставало досить гарною ідеєю для вирішення цієї проблеми.
Проблема екологічної небезпеки
Водночас суперечки щодо доцільності роботи опріснювального заводу точилися ще до його запуску. Засуджував діяльність Thames Gateway Water Treatment Works колишній мер Лондона Кен Лівінгстон. Він вважав створення заводу ретроградним рішенням в екологічній політиці. До того ж створення ще однієї очисної системи не було таким необхідним для міста. Мешканці Лондона навпаки повинні були б звикнути до використання меншої кількості води. Йшлося про екологічну свідомість населення. Тож деякі плани щодо функціонування опріснювального заводу були заблоковані Лівінгстоном. Однак вже у 2008 році, коли мером став Борис Джонсон, про проєкт знову заговорили. Більш того були розроблені певні удосконалення.
Особливості проєкту та отримані результати
Опріснювальний завод запрацював у червні 2010 року. Його офіційно відкрив принц Філіп, герцог Единбурзький. Функціонування заводу було досить схожим на вже існуючі. Вода з Tideway потрапляла до спеціального резервуару протягом останніх трьох годин відпливу. Після цього відбувалося її очищення за допомогою відстоювання та фільтрації. Трохи згодом відбувався один з найбільш головних етапів – видалення солоності шляхом зворотного осмосу.
Загалом проєкт передбачав використання очищеної на заводі води під час підвищення попиту на неї. Це був один з найважливіших планів для боротьби з сезонною посухою та підтримки населення у цей період. Також ліцензія передбачала функціонування заводу під час екстрених ситуацій. Якщо говорити про обсяги очищеної води, то під час роботи системи планувалося щодня отримувати приблизно 150 мільйонів літрів питної води. Її транспортування відбувалося по трубі довжиною 13 кілометрів. Вона вміщує 14 мільйонів літрів води і перекачує її у північно-східну частину Лондона. Однак опріснювальний завод не запускали ту кількість разів, яка передбачалася. Насправді з моменту створення він працював лише три рази. Взагалі система може постачати тільки дві третини із запланованих 150 мільйонів літрів на день. Також діяльність заводу вимагала значних витрат електроенергії. А влітку 2022 року завод взагалі не розпочав працювати через планові роботи. Хоча саме того року жахлива спека панувала на території усієї Європи. Тож фактично завод став тягарем для уряду і викликав низку проблем.