Greenwich Pier — це історичний річковий пірс у серці Гринвіча, який уже майже два століття зустрічає мандрівників на берегах Темзи. Він поєднує роль важливого транспортного вузла з унікальною культурною та туристичною цінністю. Зрештою, пірс став ідеальною точкою входу до найвідоміших водних атракцій району. Про те, як змінювався його вигляд та призначення протягом століть, читайте далі на londoname.
Історія заснування та розвитку Greenwich Pier
Історія Greenwich Pier розпочалася ще у 1836 році, коли тут звели першу споруду для приймання пароплавів, які привозили туристів і мешканців столиці на популярні одноденні мандрівки вниз за течією. У середині 19 століття він уже активно працював, але водночас стикався з викликами. У травні 1843 року після днопоглиблювальних робіт частина передньої ділянки обвалилася, а фундамент дав значну тріщину. Ця подія була настільки резонансною, що її проілюструвало видання Pictorial Times.
Наступний важливий етап у житті Greenwich Pier настав у 1954 році, коли частину верхньої платформи довелося демонтувати для того, щоб легендарний кліпер «Катті Сарк» міг зайти до свого майбутнього доку. Документи свідчили, що пірс був зведений на дерев’яній основі з масивних брусів, викладених у декілька шарів і посилених чавунними палями. Усередині була семифутова камера невідомого призначення, а вздовж берега пролягала велика овальна каналізаційна труба, яка проходила просто через одну з опор.
У 1999 році контроль над низкою лондонських пасажирських пристаней, зокрема і Greenwich Pier, перейшов від Port of London Authority до London River Services. А вже з липня 2000 року цей підрозділ став частиною Transport for London (TfL), що дало можливість інтегрувати річкові перевезення у єдину транспортну систему міста. Подальший вигляд об’єкта значною мірою сформувався після масштабної реконструкції 2004 року. Інвестиція у 1,3 млн фунтів стерлінгів надала змогу суттєво оновити конструкції, модернізувати простір для пасажирів і підвищити безпеку. У тому ж році тут встановили перший у Європі Ramp Rider — інноваційний механізм для зручного завантаження пасажирів на судна.
Нову хвилю масштабних перетворень Greenwich Pier пережив у 2007 році, коли компанія Conran & Partners отримала дозвіл на чергову реконструкцію вартістю 6 млн фунтів стерлінгів. Тут мали розміститися квиткові кіоски для річкових перевезень і три заклади харчування. Крім того, архітектори прагнули створити новий громадський простір — оглядовий майданчик, здатний приймати сотні тисяч людей, які щороку вирушають у подорож Темзою з пірса. За підтримання Stonehurst Estates дизайнери використали морську тематику як ключовий елемент концепції. Проєкт черпав натхнення у силуеті кліпера «Катті Сарк», а самі павільйони планували будувати з міді та дерева.
У 2024 році Transport for London оголосила про свої плани провести сучасну реконструкцію Greenwich Pier. Потреба в оновленні стала очевидною після того, як внутрішні документи вказали на його роботу зі збитками. Ідея полягала у тому, щоб перетворити недовикористовувані понтони на комерційні майданчики. Зокрема, торговельні точки, виставкові зони або навіть тематичні атракціони, які могли б привернути додаткову увагу туристів і місцевих жителів. Окремим пунктом обговорення стало потенційне перенесення пірса з теперішньої локації. Це питання викликало інтерес, адже Greenwich Pier був єдиним серед пірсів TfL, який утримувався не палями, а системою якорів і ланцюгів.
Визнання та значення діяльності Greenwich Pier
Greenwich Pier посідає особливе місце в історії річкової інфраструктури Лондона, поєднуючи майже двохсотрічну інженерну спадщину з роллю ключового туристичного вузла. З часу свого відкриття у 1836 році він відігравав важливу роль у розвитку річкових перевезень, забезпечуючи зручний доступ до Гринвіча для тисяч відвідувачів ще у добу пароплавства. Переживши аварії, перебудови та кілька хвиль модернізацій, пірс демонструє здатність адаптуватися до нових вимог міста та зберігати свою функціональність.
