Лондон вважається одним із найзеленіших міст світу. Тут є всім відомі ошатні парки, невеликі зелені оазиси, яких так багато в мегаполісі. Для багатьох лондонців власні сади є великою розкішшю, адже їх наявність у місті рятує ситуацію.
Садівництво у Лондоні пройшло довгий шлях — від звичайних потреб у харчуванні до створення громадських парків та естетичних ландшафтів. Місто стало центром інновацій, де сади давали продукти містянам, а вчених приваблювали ботанічні колекції. Далі на ondoname.
Перші сади та раннє ринкове садівництво
Людям мало відомо як виглядали сади в римській Британії, адже мало з них розкопали. Існує думка, що римляни привезли садові конструкції з Італії й перелаштували їх до лондонського клімату. Вже у період Середньовіччя сади використовували не тільки для вирощування овочів, фруктів, ліків, а й для відпочинку. Невеликі сади розташовувалися у стінах замку з альтанками, газонами та квітковими бордюрами. За територією замку сади були для розваг і полювання. У монастирях вирощували рослини для ліків, їжі та використовували їх у церковній службі.
Садівництво задля прибутку почало розвиватися у XVI столітті, коли міста вже були завеликими, щоб заробляти на життя як вирощувачі. Преподобний Деніел Лайсонс у праці “Environs of London” писав, що таке заняття, ймовірно, можливо почалося в Сендвічі в Кенті й за такою успішною справою швидко виникли схожі сади ближче до Лондона. Перші садівники, які привозили продукцію до міста працювали на землі поблизу Темзи, де ґрунт був родючим, а доступ до кінського гною — рясним. Також розвивалися й приватні сади, які додавали зелених насаджень місту.
З роками Лондон поступово розширювався, забудовувався, з’являлися аптеки, яким для виготовлення ліків потрібні були трави, які збирали садівники. Ніколас Калпепер, травник, вважав, що сади — життєво важливе джерело усіх ліків.
З XVII століття овочі почали активно вирощувати поблизу Лондона, зокрема в Челсі та Фулгемі. Методи фермерів-садівників були настільки оригінальними, що сільськогосподарські письменники звертали увагу на їх роботу. Фермери навіть давали уроки землеробства в різних місцях. Особливою стравою були коренеплоди, з них збирали два-три врожаї й часто вирощували у сівозміні з кукурудзою або ячменем. Такий процес продовжувався до XIX століття, що заклало основи для комерційного садівництва, що перетворило Лондон на центр постачання свіжих овочів і фруктів.
Ландшафтні парки
На початку XVIII століття поширювався стиль англійського пейзажного саду, який називали англійським ландшафтним парком або англійським садом. Такий сад впровадив Вільям Кент, замінивши формальні французькі дизайни. Англійський сад включав озеро, пологі газони на фоні дерев. Також відтворювали класичні храми, готичні руїни, мости та інші елементи мальовничої архітектури. Такі сади значно впливали на форми громадських парків і садів, які почали з’являтися у XIX столітті. Такі пейзажні сади зазвичай зосереджувалися навколо англійських заміських будинків і у Сполученому Королівстві вони є популярними туристичними маршрутами й визначними пам’ятками сучасності.
Варто зазначити, що у Великій Британії у 1814 році створили Королівське садівниче товариство (RHS) як Лондонське садівниче товариство. Вони почали залучати колекціонерів рослин до збору різних рослин та зразків з усього світу для вирощування та вивчення. Таке бажання до обміну знаннями з садівництва сприяло формуванню багатих колекцій довідників, журналів, звітності, творів мистецтва, гербаріїв.
У Вікторіанську епоху почалися нові ідеї садівників і навіть можливість імпортувати екзотичні рослини. У той час садівництво стало великою одержимістю, адже удосконалились способи транспортування та пересаджування рослин. Це дало можливість урізноманітнити рослини завдяки експериментам зі створення гібридів. Проте садівництво не обмежувалося лише рослинами. У 1830 році було запатентовано першу газонокосарку. Також створювали перші міські кладовища у формі ландшафтних садів. Одне з найперших відкрили на півночі Лондона, у Кенсал-Грін у 1831 році.
Сучасне садівництво Лондона
У різних районах Лондона від історичних до сучасних будинків місцеві ентузіасти вкладають час та енергію у розвиток зеленого середовища. Міські садівники чітко усвідомлюють, що кожна висаджена рослина допомагає боротися зі зміною клімату. Технологічні новинки переплітаються зі звичайними техніками садівництва. Це і розумні системи поливу, органічні добрива та різноманітні матеріали. Популярними є вертикальні сади, завдяки яким рослини квітнуть на стінах і парканах. Такі методи допомагають з’єднати природу з міською панорамою.
Спадщину садівництва зберігають у музеї садівництва в Ламбеті, який заснували у 1977 році. Він знаходиться у колишній парафіяльній церкві “St Mary-at-Lambeth”.
Отже, історія садівництва міста Лондон має глибоке коріння. Городи перетворилися на ботанічні сади, парки, зелені куточки й приватні оазиси. У час, коли міста прагнуть бути стійкими, лондонське садівництво відіграє важливу роль. Це справжній зв’язок з природою серед міських забудов.
Використані джерела:
- https://www.rhs.org.uk/about-us/what-we-do/our-history?utm_source
- https://guildhalllibrarynewsletter.wordpress.com/2016/03/29/neat-houses-and-battersea-bundles-market-gardening-in-london/?utm_source
- https://www.british-history.ac.uk/vch/middx/vol12/pp150-155
- https://spitalfieldslife.com/2020/05/24/a-brief-history-of-gardening-in-the-east-end/
- https://gardenmuseum.org.uk/three-saved-green-spaces-in-london-how-the-citys-parks-were-protected-for-future-generations
- https://www.english-heritage.org.uk/learn/histories/gardens-through-time
