Лондон приваблює багатьох людей і вважається одним із найбільших мегаполісів світу. Влада турбується про здоров’я мешканців міста й приділяє велику увагу моніторингу якості повітря. Це питання є одним з головних у розумінні, як зберегти здоров’я лондонців та знизити вплив забруднень. Далі на londoname.
Мешканці міста, включно зі школами та громадськими групами, беруть активну участь у боротьбі з забрудненнями навколишнього середовища. Системи моніторингу якості повітря стали доступнішими для придбання, тому люди можуть бачити рівень забрудненості повітря у Лондоні.
Законодавчі питання
Історія законодавства щодо контролю якості повітря починається з минулого. У 1952 році у Лондоні був Великий смог і тому прийняли Закон про чисте повітря — “Clean Air Act”. Законом запровадили певні заходи для скорочення забруднення повітря. Головним був перехід на бездимне паливо, особливо це стосувалося густонаселених зон. Це зменшило забруднення димом та діоксидом сірки. У Закон також було включено заходи, які мали допомогти скоротити викиди газу, піску, пилу з димарів та димових труб. Закон став головним для розвитку правової бази щодо захисту навколишнього середовища. Пізніше його змінили законодавчими актами, включаючи Закон про чисте повітря 1968 року.
Мережа моніторингу розвивалась постійно відповідно до законодавства та вимог Лондонської місцевої служби управління якістю повітря, оцінки та різних заходів стосовно розв’язання проблем. У сучасності якість повітря регулюється національними та європейськими стандартами. Також діють оновлені правила, наприклад, вимоги Європейського Союзу стосовно обмеження рівнів дрібнодисперсного пилу (PM2.5) та діоксиду азоту (NO₂).
Моніторинг якості повітря
Лондон має найрозвиненішу систему моніторингу повітря у світі. Контроль здійснюють мобільні датчики, стаціонарні станції, а також є супутниковий моніторинг. Основним джерелом даних є “London Air Quality Network” (LAQN), де на карті показаний поточний рівень забруднення всього мегаполіса. Там зібрані дані, отримані протягом останньої години й вони ж моделюють забруднення повітря. Вебсайт надає інформацію для громадськості, політиків та вчених.
LAQN утворили у 1993 році для координації моніторингу забруднення повітря у Лондоні. Вимірювання використовують для створення моделей, які допомагають оцінити, як різні державні стратегії впливають на забруднення повітря. Кожна окрема партнерська організація LAQN дає свій внесок у фінансування управління та координації. Кожна станція моніторингу складається з автоматизованого вимірювального обладнання, яке встановлене у стаціонарній кабіні. Їх розташовують найчастіше на узбіччі дороги або в іншому місці. Кожні 15 хвилин беруться проби забруднювальних речовин, що дозволяє проводити короткостроковий та довгостроковий аналіз.
Також варто зазначити проєкт “Breathe London”, де публікують квартальні звіти, які готує “Imperial College London” для “Greater London Authority”. Це об’єднання даних про забруднення повітря, токсикологію та епідеміологію для визначення впливу забруднення повітря на здоров’я. Вузли “Breathe London” постачаються партнерами “Clarity Movement Co”. У звітах детально описують кількість активних вузлів у мережі, обсяги зібраних даних та багато інших показників.
Також місто має співпрацю з Європейським космічним агентством й використовує супутникові дані із супутника “Sentinel-5P”. Завдяки такій технології можна відстежувати забруднення на регіональному рівні та аналізувати довгострокові зміни.
Роль лондонців у моніторингу
До моніторингу якості повітря залучають і лондонців. Існує ініціатива “King’s College London”, завдяки якій пропонується встановлення датчиків якості повітря у себе вдома. Далі показники інтегрують до загальної системи моніторингу. Також у Лондоні є громадські організації, які проводять різноманітні заходи, спрямовані на боротьбу з забрудненістю повітря, наприклад, “ClientEarth”. Це найамбітніша екологічна організація у світі, яка вірить, що люди та планета можуть процвітати тільки разом. У центрі роботи організації є верховенство закону та правосуддя. Роботи ведуться над зміцненням кожної системи, працює підтримка людей та спільнот, які найбільше постраждали від погіршення стану навколишнього середовища.
Та попри всі роботи, науковий прогрес, закони, якість повітря у Лондоні не є ідеальною, бо існує інтенсивний трафік та промислові викиди. Щоб розв’язати ці проблеми керівництво хоче розширити Зону з наднизьким рівнем викидів (ULEZ) — район у Лондоні, де до дорожніх транспортних засобів, які не відповідають вимогам, застосовують плату, яка заснована на стандарті викидів. Також планується велика модернізація громадського транспорту та заохочення використовувати електромобілі.
Отже, така велика робота у Лондоні щодо контролю якості повітря, є взірцем для багатьох інших міст світу. Через те, що впроваджуються сучасні технології, працюють ініціативи місцевої влади та залучають місцевих жителів до процесу моніторування та збереження природи, мегаполіс поступово зменшує рівень забруднення повітря. Всі ці заходи допомагають зробити життя лондонців комфортним та безпечним.
