В епоху стрімкої індустріалізації та урбанізації Лондон постав перед нагальною проблемою — забезпеченням чистої питної води. У відповідь на цей виклик були створені водосховища у Волтемстоу, що стали одним з найважливіших інфраструктурних рішень того часу. Вони не лише допомогли задовольнити зростальний попит у критичний період, але й заклали основу для подальшого розвитку водозабезпечення. Згодом ця територія перетворилася на осередок природоохоронної діяльності та простір відпочинку містян. Далі на londoname.
Історія заснування та розвитку водно-болотних угідь Волтемстоу
У 1852 році компанія East London Waterworks Company (ELWC) отримала дозвіл на створення системи водосховищ у Волтемстоу. Перший етап будівництва завершився у 1863 році, коли були побудовані водосховища № 1, № 2 та № 3. Результат охопив 18 гектарів землі, над якими вручну працювали спеціальні бригади «військово-морських копачів». У 1866 році посуха та епідемія холери у Лондоні спонукали до проведення другого етапу розширення системи. Саме тоді були збудовані додаткові водосховища № 4 та № 5.
У 1894 році подальший розвиток системи водосховищ у Волтемстоу відобразився у спорудженні машинного відділення. Наступного року завершився ще один важливий етап — будівництво водосховищ Східного й Західного Воріка. Вони були названі на честь графині Дейзі Гревілл, яка продала компанії ELWC ділянку землі для реалізації інфраструктурного проєкту.
У 1897 році водосховище Локвуд стало останнім та найбільшим у Волтемстоу. Якщо у попередніх проєктах переважала ручна праця, то у новому — механізована. Над його втіленням працювали близько 1250 робітників, які використовували значну кількість парових помп, двигунів та кранів.
Друга світова війна принесла нові виклики. У 1940 році під час бліцатаки перша німецька бомба у Лондоні впала саме на Волтемстоу. Оскільки декілька водосховищ зазнали пошкоджень, рівень води в останньому було знижено з міркувань безпеки. Цей період залишив свій слід не лише на ландшафті, але й на подальшому функціонуванні об’єктів. Так, незабаром машинне відділення було виведене з експлуатації та перетворене на складське приміщення.
У 1974 році контроль над ELWC перейшов до Управління водного господарства Темзи. У 1989 році підрозділи водопостачання та очищення стічних вод були приватизовані, що стало основою для створення сучасної компанії Thames Water. Водночас почали формуватися нові підходи до управління природними ресурсами, орієнтовані не лише на технічні потреби, але й на екологічну рівновагу.
Початок 21 століття ознаменував переосмислення ролі та цінності водосховищ Волтемстоу. Їхній екологічний, ландшафтний та культурний потенціал отримав заслужене визнання. Після багаторічного планування, реставрації будівель та покращення природного середовища, водно-болотні угіддя району знову відкрилися для громадськості у 2017 році. Вони стали місцем відпочинку, спостереження за птахами та екологічної просвіти для мешканців мегаполіса.
Спадщина та значення водно-болотних угідь Волтемстоу
Водно-болотні угіддя Волтемстоу є яскравим прикладом того, як індустріальна спадщина може гармонійно поєднуватися з природою та культурою. Вони визнані одним з найбільших міських водно-болотних заповідників у Європі, що надає їм особливу вагу у справі збереження біорізноманіття. Завдяки своєму різноманітному ландшафту, багатій флорі та фауні, територія має надзвичайну цінність для дикого світу, а також для науковців, дослідників та всіх охочих зблизитися з природою у межах мегаполіса.
