У Лондоні існує чимало будівель, які, на перший погляд, нічим не відрізняються від інших. Проте насправді майже кожна споруда у цьому місті постає особливою та унікальною. За стінами таких об’єктів часто приховується цікава історія. Таким виступає і один з найвідоміших молокозаводів Лондона. Відомий як Warwick Farm Dairies або J. Welford and Sons він у певний період часу був найбільшим у місті, а оригінальні особливості самої будівлі досі відтворюють атмосферу, що панувала тут в минулому. Що вплинуло на розвиток цього молокозаводу та якими були загальні особливості виробництва молочних продуктів у місті в різні часи? Далі на londoname.
Передумови створення заводу
На початку XIX століття господарства, діяльність та розмір яких значно різнилися, були досить поширеними як на території самого Лондона, так і на околицях міста. Зокрема велика кількість молочних ферм знаходилася у західному Лондоні. У наш час ці райони стали місцем розташування житлових будинків та ділових установ, але ще 200 років тому тут на зелених галявинах випасали худобу. А першим кроком до створення Warwick Farm Dairies стало придбання Річардом Велфордом ферми неподалік Паддінгтона. Це відбулося у 1845 році. Таким чином чоловік проклав шлях до розвитку чогось значно більшого, ніж звичайна ферма.
Початок масштабного виробництва
На той час Лондон був яскравим зразком міста, що невпинно розвивалося. Уряд не міг дозволити перебування свійських тварин на території, що мала стати епіцентром Промислової революції. Тож безліч ферм було перенесено до інших місць. Сам Річард Велфорд помер у 1858 році. Погодьтеся, що це дуже схоже на сумний кінець молочного бізнесу, але справу Річарда продовжили його сини та вдова. Їм вдалося не тільки налагодити продажі у молочних магазинах батька, але й придбати величезну ділянку на розі Shirland Road та Elgin Avenue. Саме тут згодом з’явився один з найбільших молокозаводів Великої Британії. Будівництво заводу було завершено у 1880-их роках, але до цього моменту родина Велфордів могла похизуватися налагодженою торгівлею молока з власних ферм у Harlesden і Kensal Rise. Вони поставляли молоко навіть королеві Вікторії. Тож будівництво такого могутнього заводу як Warwick Farm Dairies стало новою сходинкою до величезного успіху.
Продовження історії
Головна будівля заводу була спроєктована таким чином, що весь простір у підвалі призначався для очищення і розміщення бідонів та різноманітного обладнання. Якість молока була надзвичайно важливою для власників. Поговорювали навіть про те, що вікна кабінету одного з братів Велфордів виходили прямісінько на задній двір. Так він мав змогу особисто контролювати процес виробництва. Також існувало велике сховище для продукції. А чимала територія дозволяла транспорту, що привозив молоко з ферм, з легкістю заїжджати та виїжджати. Більш того завод надавав місця для проживання для своїх робітників. З цією метою були виділені окремі кімнати, які у наш час стали звичайними (але дуже дорогими) квартирами. Результат такого стрімкого розвитку став дуже помітним, коли завод представили на International Health Exhibition. Виставку, що була проведена у 1884 році, протягом шести місяців відвідало чотири мільйони осіб. Тоді представники заводу влаштували таку демонстрацію, що про J. Welford and Sons говорили ще багато років. По-перше, на виставці були представлені живі тварини. До того ж корівник було оснащено вентиляційною системою, що на той час було досить рідкісним явищем. По-друге, вражали самі процеси виробництва. Було продемонстровано процеси охолодження та механічного збивання молока. Під час виставки працювала лабораторія, де відвідувачам показували структуру молока. Також на заході була присутня команда кваліфікованих фахівців (ветеринари, аналітики та санітарні інженери). Відвідувачі ніби потрапили у майбутнє, де розвиток технологій дозволив би здійснювати такі дива. Звичайно, після проведення виставки популярність заводу значно зросла. Представники підприємства показали надзвичайно високий рівень професійності. На початку 1890-их років на молокозавод привозили продукцію з понад 100 ферм, а кількість робітників сягала 450 осіб. Про J. Welford and Sons писали в газетах, а найбільш цікавою була реклама їхньої продукції. Мабуть, її можна демонструвати багатьом сучасним студентам як яскравий зразок вдалого маркетингу.
На початку ХХ століття завод все ще залишався популярним і навіть розширював межі виробництва. У 1915 році підприємство приєдналося до United Dairies. До цього моменту було створено декілька дочірніх компаній. А у 1959 році відбулося об’єднання з Cow & Gate, що призвело до утворення Unigate. Молокозавод функціонував до 1983 року. Хоча у наш час підприємство припинило свою діяльність, воно залишається в пам’яті багатьох мешканців Лондона. На його фасаді видніється надпис J. Welford and Sons, а голова корови на одній з цегляних стін нагадує про минуле цієї будівлі. Такий приклад успішного сімейного бізнесу назавжди залишиться в історії Лондона.