Тема громадських вбиралень завжди була досить актуальною. Відмінності між розвитком такого явища у різних країнах світу полягали хіба що у швидкості створення та поширення подібних об’єктів. Навіть у столиці Великої Британії, що поставала одним з найрозвинутіших міст, громадські вбиральні виникли не так давно. Тож як люди вирішували свої проблеми до появи подібних місць? Чому саме у Лондоні вперше з’явилися туалети зі змивом? Та яким чином працювали найдавніші системи громадських вбиралень? Виявляється відповіді на ці питання вже давно існують. Далі на londoname.
Просторі будинки та перші налагоджені механізми
Першим громадським туалетом в Лондоні вважається той, що встановив у 1423 році мер міста Річард Віттінгтон. Це був звичайний будинок, який передбачав 128 місць. Будівлю було поділено навпіл. Таким чином вийшло 64 вбиральні для чоловіків та стільки ж для жінок. Два рази на день тут проходив загальний змив. Але це важко було назвати нормальним туалетом, адже заклад не передбачав ніяких зручностей та механізмів. До того ж зазвичай це місце відвідували представники переважно нижчого класу суспільства. Аристократи та інші поважні особистості користувалися вбиральнею вдома або на заходах, влаштованих їх друзями, знайомими та колегами. Іноді дами вирішували цю проблему за допомогою горщика, який розташовувався в кареті.
Та незважаючи на створення першої громадської вбиральні та загального прогресу у цій сфері, ситуація в Лондоні залишалась досить складною аж до кінця 19-го століття. До цього часу на вулицях часто можна було побачити чоловіків, які призначали власний «туалет» у будь-якому кутку або вузькому провулку. І навіть якщо з чоловіками все було більш зрозуміло, то жінкам в такому випадку було дещо складніше. Багато чого змінилося у 1851 році. Тоді на виставці у Кришталевому палаці встановили унітази зі змивом. Цей механізм розробив сантехнік Джордж Дженнінгс. Після закриття виставки він все-таки переконав організаторів залишити відкритими ці вбиральні. Це була дійсно гарна ідея, адже місце користувалося неабиякою популярністю і приносило дохід, який становив близько 1000 фунтів стерлінгів на рік. З того часу ситуація з громадськими туалетами значно покращилась. Пізніше в багатьох частинах Лондона для чоловіків були встановлені пісуари. Але в той же час жінки знову страждали від нерівноправності. Для них забезпечити комфортні вбиральні було складніше та дорожче. Тож кількість навіть платних жіночих туалетів була значно меншою за чоловічі. У різні часи це викликало обурення та створення відповідних організацій, що боролися за рівність у правах. Але досягти такої справедливості вдалося тільки у другій половині 20-го століття.
Нове життя для найдавніших вбиралень
У наш час проблему з громадськими вбиральнями в Лондоні вирішено. Погодьтеся, це виглядало б досить дивно, якби в такому туристичному місті людина не мала б можливості скористатися туалетом. Тож сучасні мешканці навіть можуть проводити екскурсії до найбільш популярних вбиралень. І це не жарти, адже деякі з них є дійсно напрочуд оригінальними. Але ще більш унікальними постають різноманітні об’єкти, що були створені на місці найстаріших громадських туалетів.
Фото: The Attendant
Такою постає кав’ярня The Attendant, яка відкрилася у 2013 році. Власникам знадобилося 2 роки, щоб відновити та переобладнати стару вбиральню. Місце є дійсно дуже оригінальним. Усередині залишили частину плитки та латунних труб, а пісуари обнесли дерев’яною стільницею. Цікавим є той факт, що в Лондоні можна відшукати ще безліч подібних закладів, які колись слугували громадськими вбиральнями.