У Лондоні існує безліч об’єктів, які відіграють важливу роль у розвитку та життєдіяльності міста загалом. Питання щодо очищення води також завжди залишалось актуальним для столиці Великої Британії. Тож історії створення та розвитку водоочисних станцій постають досить цікавими. Деякі з них працюють вже протягом багатьох років, а інші було побудовано нещодавно. Однак яким би не був їх вік, діяльність таких станцій базується на сучасних технологіях і традиційних принципах, що виникли досить давно. Саме такими постають головні особливості функціонування Beckton Sewage Treatment Works. Про що може розповісти історія станції та яку роль вона відіграє для сучасного міста? Далі на londoname.
Передумови створення та початок функціонування станції
Історія існування станції розпочалася ще в 1864 році. Загалом поштовхом до створення подібних об’єктів стало розповсюдження різноманітних хвороб. Спалахи холери, чуми та черевного тифу фіксували на території усієї Європи кожен рік. Зокрема історія Лондона приховує велику кількість масштабних епідемій, коли хвороба забирала життя половини населення міста. Людству знадобилося декілька століть, щоб зрозуміти причини виникнення та розповсюдження захворювань. Нарешті, у ХІХ столітті вчені зробили висновок, що надзвичайно важливим є дотримання правил санітарії та гігієни. Одним з найголовніших джерел, де поширювалися бактерії, залишалася вода. Тож побудова Beckton Sewage Treatment Works стала вагомим кроком для подолання цієї проблеми. Це була частина проєкту інженера Джозефа Базальгетта. Загальний план передбачав створення двох великих колекторів на обох берегах Темзи. Це мало б подолати проблему видалення стічних вод. Однак функціонування самої станції не було схожим на сучасні методи очищення. Головною її особливістю були резервуари, площа яких становила 3,8 гектара. Їх функції передбачали утримування стічних вод протягом шести годин. Проте ніякого процесу очищення не відбувалося, стічні води скидалися частинами у річку під час відпливу.
Подальший розвиток та удосконалення
Досить важливою подією для подальшого розвитку станції стала катастрофа, що відбулася у 1878 році. Тоді затонув пасажирський пароплав Princess Alice. На велику кількість загиблих вплинула наявність неочищених стічних вод у Темзі. З цієї причини через декілька років для перевірки функціонування каналізаційної системи у місті було створено спеціальну комісію. Вона дійшла висновку, що тверді речовини необхідно відокремлювати від рідини. Тож у 1889 році на території, де знаходиться станція, було побудовано установку, для роботи якої використовували сульфат заліза та вапно. У 1913 році кількість стічних вод, які вдалося очистити на станції, становив 268 мільйонів метрів кубічних.
У 1935 році на території станції побудували ще одну установку, функціонування якої базувалося на принципі процесу активного мулу. Подальші глобальні удосконалення здійснили у 1959 році. Тоді станція зазнала масштабного розширення, що вартувало 7,5 мільйонів фунтів стерлінгів. Станом на 1967 рік на водоочисній станції розміщувались аеротанки, а також резервуари для первинної седиментації та анаеробного зброджування. Пізніше модернізація відбулася вже у 2014 році. Результатом проведення робіт стало удосконалення 24 резервуарів і створення трьох нових установок для усунення запаху. Попри гарний стан та нормальне функціонування станцію не припиняють поліпшувати. Наприклад, у 2020 році почали реалізовувати проєкт, вартість якого становить 123 мільйони фунтів стерлінгів. Таким чином вдалося збільшити потужність станції. Загалом цей об’єкт відіграє важливу роль у життєдіяльності всього міста.