Лондон та його околиці відомі своїми неймовірними краєвидами. Місцеві ландшафти неможливо переплутати ні з чим іншим. Тому багато туристів мріють провести кілька днів, просто блукаючи тамтешніми красивими місцями, де можна повною мірою насолодитися природою і унікальними видами. Londoname розповість про це більше.
Звичайно, як і в будь-якому іншому місті, в Лондоні можна відвідати різноманітні парки, сквери та заповідники. Всі вони вражають своєю красою та максимальною природністю. У таких місцях по-справжньому усвідомлюється цінність природи та її дарів, серед яких особливу роль відіграють, звичайно ж, водойми.
Лонг-Уотер є відомим рекреаційним озером Лондона. Його історія почалася у далекому 1730-тому. З того часу це дивовижне водоймище прикрашає Кенсінгтонські сади, й привертає увагу своєю красою і ландшафтом.
Початок історії
1730-ий ознаменувався тим, що королевою Кароліною було видано указ про встановлення греблі на річці Вестборн у Гайд-парку. Це було необхідно для проведення реконструкції у парковій зоні.
Цікаво, що спочатку на тій території можна було побачити кілька монастирських ставків. Але під час проведення реконструкційних робіт усе було значно змінено. Мета цього полягала у створенні єдиного озера.
Об’єднання
Таким чином, протягом 1730-1732-х природні ставки поступово були об’єднані в одну водойму. Йдеться про озеро Лонг-Уотер. Його створення відбулося завдяки перекриттю Вестборна за допомогою греблі. Пізніше на території Кенсінгтонських садів почалося викопування великого ставка, щоб він став чимось на кшталт центру паркової зони.
Більшість робіт проводив особисто королівський садівник Чарльз Бріджмен.
До того, як була проведена реконструкція, і з’явилося одне єдине водоймище, попередні озера мали пряму й довгу форму.
Важливе завдання
Головним завданням створення єдиного озера було те, щоб воно було максимально природним. Тому його проєктували так, щоб його “штучність” залишилася непомітною.
Сумна подія
1816-тий ознаменувався здобуттям новим озером поганої слави. Справа в тому, що тоді у водоймі знайшли вагітну дружину поета Персі Біші Шеллі. Звичайно, жінка потонула.
Ця подія досить сильно схвилювала місцеве населення. Тож згодом ще певний час люди трохи побоювалися озера.
Нові правила
В 1814-тому, коли ганноверське правління святкувало своє сторіччя, озеро Лонг-Уотер стало справжнім центром урочистих заходів.
Пізніше, коли в окрузі почали з’являтися музеї та проводитися численні виставки, щодо озерної місцевості та всієї паркової зони було запроваджено більш суворі правила з охорони навколишнього середовища.
Зміни
Говорячи про історію згаданого озера, варто звернути увагу на те, що 1820-ті стали періодом значних змін парку та самої водойми. Адже тоді відбувалося будівництво Зміїного мосту, який став певним розподілом озера. Внаслідок цього офіційно з’явилася східна та західна частина водойми.
Прикраси території
Цікаво, що північний район озера Лонг-Уотер прикрашений п’ятьма фонтанами, які оточують класичні статуї та скульптури.
Однією з головних фігур композиції вважають пам’ятник Едварду Дженнеру. Спочатку його місцем розташування була Трафальгарська площа, але в 1862-му його перенесли на територію парку.
Статус
Не менш важливим є той факт, що Лонг-Уотер є “пташиним заповідником”. Там мешкають популяції водоплавних птахів. А взимку туди прилітають мігруючі види. І тоді згадане місце стає ще більш “жвавим” та відвідуваним. Адже людям цікаво спостерігати за різноманітними птахами в природних умовах.
Фото: wikipedia