Докорінно змінити уявлення про взаємозв’язок між людьми та приматами змогла Джейн Гудолл — зоолог, приматолог та антрополог. Організувавши глобальну мережу природоохоронних ініціатив, вона надихнула тисячі людей на захист довкілля. Далі на londoname.
Ранні роки та дослідницький шлях Джейн Гудолл
Джейн Гудолл народилася 3 квітня 1934 року у Лондоні. Переїхавши разом із сім’єю до Борнмута, вона почала відвідувати Uplands School. З дитинства дівчинка виявляла інтерес до тварин та природи, читаючи літературу із зоології та етології. Тоді у неї зародилася мрія відвідати Африку, щоб зануритися в екзотичне середовище.
Після випуску Джейн Гудолл не мала змоги вступити до коледжу, тому розпочала навчання у школі секретарів у Південному Кенсінгтоні. Прагнучи здійснити омріяну подорож, вона поєднувала роботу офіціантки та асистентки кінопродюсера. У 1957 році жінка нарешті вирушила до свого друга у Кенію. Там вона познайомилася з британським археологом та антропологом Луїсом Лікі, який запропонував їй працевлаштуватися до місцевого музею природничої історії. Виявивши її пристрасть до тварин та природи, він вирішив доручити дослідниці вивчати шимпанзе у заповіднику Гомбе-Стрім. Хоча низка експертів не вважала її відповідним кандидатом через відсутність наукової освіти, Луїс Лікі наполіг на своєму.
У 1958 році Джейн Гудолл повернулася до рідної країни, щоб підготуватися до майбутньої експедиції. Завдяки матеріальній підтримці Wilkie Brothers Foundation вона змогла вирушити до Найробі у 1960 році. Спершу на заваді роботі дослідниці у заповіднику Гомбе-Стрім стала лихоманка, яка вказувала на можливе захворювання малярією. Щоб почати спостерігати за поведінкою шимпанзе, вона заснувала табір у цьому регіоні. Знадобилося 2 роки щоденних і терплячих спостережень, перш ніж примати прийняли жінку до свого близького середовища. У результаті вона першою визначила, що вони всеїдні, здатні виготовляти та використовувати інструменти.
Не маючи відповідної освіти, Джейн Гудолл змогла розпочати докторську програму у Кембридзькому університеті у 1962 році. У 1964 році вона вийшла заміж за голландського режисера та фотографа Гуго ван Лавіка. Закінчивши навчання з етології у 1965 році, дослідниця стала восьмою людиною в історії навчального закладу, яка здобула науковий ступінь без ступеня бакалавра. Нові академічні повноваження надали їй змогу обійняти посаду професора психіатрії у Стенфордському університеті у 1970 році. У 1973 році вона була призначена почесним професором зоології в Університеті Дар-ес-Салама.
Продовжуючи дбати про довкілля диких шимпанзе, Джейн Гудолл заохочувала африканські країни розробляти етичні програми туризму. Після розлучення вона вдруге вийшла заміж за Дерека Брайсона, громадського службовця та фермера. У 1977 році дослідниця заснувала природоохоронну організацію Інститут Джейн Гудолл, а у 1991 році — програму JGI Roots & Shoots. У 2002 році вона стала Посланцем миру ООН. У 2021 році жінка взяла участь у кампанії Rewriting Extinction для боротьби з кризою клімату та біорізноманіття за допомогою коміксів.
National Geographic Education
Визнання та значення діяльності Джейн Гудолл
Джейн Гудолл відіграла важливу роль у розвитку приматології та етології. Вона написала низку книг та статей про різні аспекти своєї роботи, зокрема «In the Shadow of Man», «The Chimpanzees of Gombe: Patterns of Behavior» та «Africa In My Blood». Її ініціатива також поширилася на такі природоохоронні програми, як TACARE, ChimpREWILD та Sanctuary Project. За свою діяльність дослідниця була нагороджена Темплтонівською премією, медаллю Стівена Гокінга за наукову комунікацію, Президентською медаллю свободи та іншими відзнаками.
Lottie Dolls
