Люди намагалися знайти ефективні технології обігріву в будь-який період історії. Спочатку джерелом тепла поставав звичайний вогонь. Трохи згодом були спроби удосконалити цей спосіб та розробити прилади, які б дозволили обігрівати помешкання. Виникнення нових технологій призвело до появи централізованого опалення. Які етапи розвитку такого явища можна виокремити в одному з найвідоміших міст світу? Що приховує історія опалення в Лондоні? Як функціонує сучасна система централізованого опалення? Далі на londoname.
Перші джерела тепла та подальший розвиток опалення
Ще на початку існування людської цивілізації холодні пори року були значною перешкодою для подальшого існування. Перші технології збереження тепла характеризувалися побудовою укріплень з каменю. Це дозволяло акумулювати дію вогнища. Трохи згодом подібний принцип почали використовувати під час будівництва камінів у багатьох замках Великої Британії. Це також було тісно пов’язано з винаходом димоходу. В подальшому така технологія сприяла виникненню перших металевих печей. Їх головною особливістю постали з’єднані між собою чавунні топки. Однак тепла вистачало лише на одну кімнату. Тож камін ще довго залишався одним з найпопулярніших джерел опалення. Новим вагомим вкладом в історію розвитку опалення не тільки в Лондоні, а й у всій Великій Британії, стало представлення Вільямом Куком концепції парового опалення. Згодом запропоновану систему було застосовано як фундамент для створення подальших розробок. У 1793 році англійський винахідник Вільям Стратт спроектував будівлю, джерелом тепла в якій став новий тип центральної печі. Ця технологія швидко розповсюджувалась країною, тому через деякий час такий спосіб став дуже популярним у Лондоні.
Хоча головні ідеї, пов’язані з цілісною системою опалення, виникли ще на початку XVIII століття, перші значні результати стали помітними приблизно через 100 років. Тоді в Лондоні почали впроваджувати систему, яку представив шотландський винахідник Джеймс Ватт. Її особливість полягала в тому, що пара з центрального котла завдяки високому тиску циркулювала і рівномірно поширювалася у вбудованих трубах. Це вже було більш схожим на сучасні системи опалення. Проте вченим знадобився час для того, щоб замінити пару водою. Таке рішення стало одним з позитивних результатів промислової революції, яка відбувалась в цей період історії не тільки в Англії, а й в багатьох інших країнах Європи. Саме тоді інженери дійшли висновку, що вода здатна зберігати тепло набагато краще. Перші водопровідні системи характеризувалися низьким тиском. З цієї причини використовували дуже великі труби. Звичайно, це було досить незручно, але згодом систему вдалося удосконалити. Таким чином у 1830-их роках у Лондоні виникла одна з перших сучасних систем центрального опалення. Її встановив американський інженер Енджер Перкінс. Він присвятив дослідженню цього питання у Великій Британії велику частину свого життя. Принцип нової системи також залежав від великого тиску (як і спосіб опалення за допомогою пари). Однак на цей раз тиск став головною рушійною силою для розподілення гарячої води через невеликі за діаметром труби. А «родзинкою» винаходу стало різьбове з’єднання, що дозволило витримувати високий тиск.
Сучасна система опалення
У наш час Лондон може похизуватися найбільш розвиненою системою опалення у світі. У місті виникає велика кількість ідей щодо переходу на альтернативні джерела енергії. Тож все частіше можна зустріти використання новітніх більш екологічних технологій (наприклад, встановлення сонячних панелей) для збереження тепла в помешканні.